Вітаємо нашого читача у Новому 2023 році та дякуємо, що ви залишаєтеся з нами. Ми дуже цінуємо зворотний зв‘язок від вас. Це мотивує та надихає збирати для вас цікаві та найактуальніші нейронаукові дослідження

Цього разу ми зробили підбірку важливих досліджень на тему аутизму та огляд на них.

 

1. Були виявлені відмінності між мозком дівчат і хлопців з аутизмом (2022)

Діти з аутизмом мають соціальні та комунікативні дефіцити, демонструють обмежені інтереси та поведінку, що повторюєтесь. Початковий опис аутизму, опублікований у 1943 році доктором медицини Leo Kanner, був упереджений щодо пацієнтів чоловічої статі. Цей розлад діагностовано в чотири рази більше у хлопчиків, ніж дівчаток, і більшість досліджень аутизму зосереджено на чоловіках.

«Коли стан описується упереджено, методи діагностики є упередженими», — сказав провідний автор дослідження, PhD Kaustubh Supekar. За його словами це дослідження свідчить про те, що ми повинні думати по-іншому.

Автори дослідження виявили значні відмінності між мозком хлопчиків і дівчаток з аутизмом. На думку дослідників маскування симптомів є серйозною проблемою в діагностиці аутизму у дівчаток, що призводить до затримок діагностики та лікування. Дівчата з аутизмом зазвичай мають менше ніж хлопчики поведінки що повторюється і це може сприяти затримці діагностики.

Серед дітей з аутизмом дівчата мали інші моделі зв’язків, ніж хлопчики, у кількох мозкових центрах, включаючи рухову, мовну та зорово-просторову системи. Відмінності в моторних зонах — включаючи первинну моторну зону кори, додаткову моторну зону, тім’яну та бічну потиличну кору, середню та верхню скроневі звивини — були найбільшими між статями. Серед дівчат з аутизмом відмінності в моторних центрах були пов’язані з тяжкістю їхніх моторних симптомів, тобто дівчата, чиї структури мозку були найбільш схожі на хлопчиків з аутизмом, як правило, мали найбільш виражені моторні симптоми.

Дослідники Kaustubh Supekar et al. також визначили мовні сфери, які відрізняються між хлопчиками та дівчатками з аутизмом, і відзначили, що у попередніх дослідженнях було виявлено більші мовні порушення у хлопчиків.

Алгоритми штучного інтелекту, що були розроблені та використані у цьому дослідженні, можуть допомогти покращити діагностику аутизму у дівчат.

2.Використання мови у дослідженнях аутизму (2022)

Термін «аутизм» з’явився на початку 20-го століття внаслідок спостереження Eugen Bleuler’s про те, що деякі «пацієнти» з шизофренією відійшли від соціальних контактів і, здавалося, живуть у своєму власному світі. Потім, у 1940-х роках, цей термін вперше був використаний для позначення дітей з особливими поведінковими характеристиками. Зрештою цей термін був включений у третє видання Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів (DSM-III) у 1980 році. Протягом цього часу дослідники та клініцисти в основному визначали аутизм через призму медичної моделі як патологічний або атиповий і, таким чином, клінічні зусилля часто зосереджені на «виправленні» або «лікуванні» людини з аутизмом.

Протягом останніх трьох десятиліть ця позиція медичної моделі щодо аутизму була піддана сумніву рухами нейрорізноманіття, які розглядають аутизм як частину природного спектру людського різноманіття.

Парадигма нейрорізноманіття приписує порушення, пов’язане з аутизмом, взаємодії між особливостями людей з аутизмом і середовищем, яке створює структурні, системні та соціальні бар’єри для людей з аутизмом.

Ця еволюція у розумінні аутизму також віддзеркалила перехід у використанні мови в дослідницьких контекстах. Історично більшість досліджень аутизму проводилися без участі людей з аутизмом. У дослідженнях часто описували аутизм і людей, використовуючи медичну мову. Ця термінологія часто була частиною вимог до форматування журналу, що зберегло її використання серед дослідників.

Використання цих типів термінології зазнало гострої критики з боку вчених з аутизмом, які рішуче відстоювали те, що така термінологія може мати негативні наслідки для того, як суспільство дивиться на людей з аутизмом і ставиться до них, і навіть може впливати на те, як люди з аутизмом бачать себе. Автори даного дослідження Ruth Monk, Andrew J.O. Whitehouse, Hannah Waddington підкреслюють, що люди з аутизмом мають найінтимніші знання про аутизм через свій особистий досвід. Таким чином, стає все більш поширеним визнання того, що термінологія, яка використовується для позначення аутизму та людей з аутизмом, повинна визначати пріоритетність точок зору та вподобань самих людей з аутизмом.

3. Стереотипна та самотравмуюча поведінка, регуляція емоцій та соціальна комунікація у людей із РАС (2022)

Agustín E. Martínez-González, Matti Cervin & Jose A. Piqueras проаналізували взаємозв’язок між стереотипною та самотравмуючою поведінкою, регуляцією емоцій та соціальною комунікацією у людей із РАС.

Регуляція емоцій та самотравмуюча поведінка

Результати вказали на те, що труднощі з регуляцією емоцій мають унікальний зв’язок із самоушкодженням. Коли люди з РАС мають кращу здатність регулювати емоції, вони, як правило, менше займаються самоушкодженням. Одним із можливих пояснень цього зв’язку є посередницька роль, яку виконавча дисфункція може відігравати у повторюваній поведінці.

Соціальна комунікація і стереотипна поведінка

З іншого боку, соціальна комунікація показала унікальний зв’язок зі стереотипною поведінкою. У дослідженні ідеться про те, що люди з РАС з більшими навичками соціального спілкування, як правило, менше займаються стереотипною поведінкою. Автори роблять акцент, що стереотипна поведінка може бути більш адаптивною, ніж самоушкодження, для спілкування з оточенням. Крім того, стереотипна поведінка може бути проявом тривоги у неприємних ситуаціях.

Регуляція емоцій і соціальна комунікація

Результати дослідження показали сильний зв’язок між регуляцією емоцій і соціальною комунікацією: люди з РАС з більшою кількістю навичок соціального спілкування демонструють більшу емоційну стабільність. Ці результати підкреслюють важливість емоційної саморегуляції для адаптивної поведінки.

Самоушкодження і стереотипна поведінка

Дослідниками було виявлено помірний зв’язок між самоушкодженнями та стереотипною поведінкою. Вони зазначають, що це вказує на те, що різні форми обмеженої та повторюваної поведінки пов’язані з РАС і що можна очікувати, що люди, у яких наявна одна форма такої поведінки, також мають інші форми.

Підводячи підсумок, повторювана поведінка за даним дослідженням може бути визначена як континуум, який варіюється від легкого та функціонального (наприклад, стереотипна поведінка) до серйозного та дисфункціонального рівня, який лежить на крайньому кінці континууму (наприклад, поведінка, якою людина завдає собі шкоди). Таким чином, самоушкодження є поведінковим проявом негативного емоційного стану. Така поведінка є важливим сигналом для виявлення емоційного стресу або навіть дезадаптивного способу спілкування.

ТОП-3 ВАЖЛИВИХ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ТЕМУ АУТИЗМУ

You May Also Like

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *