Як позитивні спогади набувають сили?

Позитивні спогади набувають сили завдяки багатьом тим самим факторам, що й негативні спогади: вони довготривалі та доступні. Хоча позитивні спогади можуть не виявляти такого ж автоматичного механізму пригадування як негативні події, позитивні події з особистого минулого спадають на думку частіше, ніж негативні події, і можуть робити це мимоволі (Walker et al., 2003).

Вони також більш асоціативні, що може збільшити ймовірність того, що пошук одного позитивного спогаду підштовхне до іншого.

Позитивні спогади також зберігають власну силу. На відміну від афекту, пов’язаного з негативними спогадами, який має тенденцію згасати відносно швидко, позитивні спогади, швидше за все, зберігають свою афективну інтенсивність (Walker et al., 1997; see recent review by Skowronski et al., 2014). Це може бути частиною причини, чому позитивні автобіографічні спогади самі по собі виступають в ролі винагороди (Speer et al., 2014) і можуть захищати від наслідків стресу (Speer & Delgado, 2017). Спогади про позитивні особисті події стають нерозривно пов’язаними з нашою я-концепцією, можуть зміцнити самооцінку (Çili & Stopa, 2015) і стати важливою частиною історії життя (Berntsen et al., 2011).

Позитивні спогади мають потужну здатність покращувати настрій після негативного навантаження (Joormann et al., 2007; Joormann & Siemer, 2004), об’єднувати нас соціально (Rasmussen & Berntsen, 2009; Wolf & Demiray, 2019), надихати на просоціальну поведінку (Gaesser & Schacter, 2014). Активуючи систему винагороди мозку, вони навіть можуть запускати мнемонічні схеми, які збільшують ймовірність того, що ми відмічаємо хороші події у світі навколо нас.

Автори Samantha E. Williams наводять приклади з літератури про силу позитивних спогадів.

Позитивні спогади довговічні

Коли Samantha E. Williams et al. описували силу негативних спогадів, вони описували меншу криву забування для цих подій порівняно з нейтральними подіями.

Дослідження автобіографічної пам’яті показують, що позитивні спогади також можуть демонструвати меншу криву забування. Автори зазначають «ми не просто пам’ятаємо волосину в їжі чи однокласника, який перечепився за наш рюкзак; ми також пам’ятаємо десерт із свічкою на день народження або однокласника, який повертає нам впущені навушники».

Дійсно, у людей можуть формуватись так звані «спалахи» пам‘яті про позитивні події (Scott & Ponsoda, 1996), і багато властивостей «спалахів»пам‘яті можуть поширюватися на особисті події з високою суб’єктивною привабливістю.

Позитивні спогади також буває важче викинути з пам’яті. У якості прикладу автори наводять дослідження Xie et al., (2021 ) де людям було важче забути про позитивні соціальні відгуки порівняно з негативними.

Позитивні спогади асоціативні

Характеристики спогадів про дуже позитивний досвід порівняно з дуже негативним не завжди ідентичні. Зокрема, у ряді звітів (Pesta et al., 2001; Talarico & Rubin, 2003; Kensinger & Schacter, 2006b; Bohn & Berntsen, 2007; Holland & Kensinger, 2012; Chiew, 2021) йдеться про те, що люди, які позитивно ставляться до результату події, впевнено згадують її деталі, але з меншою фактичною точністю або менш послідовно у часі, ніж люди, які негативно ставляться до результату. Іншими словами, хоча негативні емоційні спогади піддаються викривленню і люди надмірно впевнені у них, ці наслідки можуть перебільшуватись для позитивних спогадів.

Наприклад, Holland та Kensinger (2012) виявили, що дорослі більш послідовно згадували подробиці президентських виборів 2008 року, коли вони сприймали результат як негативний, ніж позитивний. Ці результати узгоджуються з лабораторними дослідженнями, які свідчать про те, що пам’ять про позитивний досвід часто пов’язана із загальними відомостями про подію що відбулася, а не з можливістю пригадати конкретні деталі (Kensinger, 2009; Kensinger & Kark, 2018; Ochsner, 2000) і що запам’ятовування негативного досвіду може бути пов’язано з більшою сенсорною специфічністю, тоді як запам’ятовування позитивного досвіду може включати більше концептуальних рамок або суті (Kensinger, 2009).

Досвід пригадування позитивної особистої події може бути зовсім іншим, ніж пригадування негативної події. Позитивні автобіографічні спогади часто оцінюють як жваві. Їх також вище оцінюють у можливості повторно пережити початкові події під час пригадування порівняно з негативними подіями (Ford et al., 2012; Talarico et al., 2004).

Крім того, у той час як спогади про негативний автобіографічний досвід можуть проявлятися у значному об‘єктному запам‘ятовуванні на основі асоціацій, спогади про позитивний досвід, здається, з більшою ймовірністю зберігають контекстуальні асоціації (Talarico et al., 2009). Результати запам‘ятовування свідчать про те, що порівняно з негативними спогадами, позитивні спогади можуть зберігати менше конкретних деталей про будь-яку окрему подію, але можуть включати більше асоціативних зв’язків. Це узгоджується з припущенням, що позитивні емоції допомагають учасникам обробляти інформацію більш цілісно та налагоджувати емоційні зв’язки.

Раніше припускали, що ці відмінності виникають через те, як сенсорні (для негативних) порівняно з префронтальними (для позитивних) регіони включені в мережі емоційної пам’яті (Bowen, Kark & ​​Kensinger, 2018). Порівняно з негативними спогадами, кодування та пригадування позитивної інформації, як правило, пов’язано з підвищеною активністю в префронтальних областях, як медіально, так і латерально, а також у областях по серединній лінії, включаючи задню поясну частину та передклинну ділянку (Erk et al., 2003; Ford et al., 2014; Kensinger & Schacter, 2008; Mickley & Kensinger, 2008; Ritchey et al., 2011). Опора позитивного запам’ятовування на префронтальні структури також може пояснити переваги проспективної пам’яті, яка, як вважають, також залежить від префронтального залучення (Burgess et al., 2011; Volle et al., 2011).

Позитивні спогади зберігають свою афективну силу та діють як винагорода

Позитивні спогади демонструють не лише меншу криву забування події, але й меншу криву забування впливу події. У той час як вплив негативних спогадів з часом розсіюється, вплив позитивних спогадів, як правило, залишається сильним, це явище називається упередженістю афекту згасання (FAB). FAB відображає не лише тенденцію до того, що вплив позитивного досвіду залишається пов’язаним із пам’яттю протягом більш тривалого періоду часу, ніж вплив негативного досвіду, але й підвищену тенденцію до того, що негативна подія з часом може викликати більш позитивні емоції (Skowronski et al., 2014; Walker & Skowronski, 2009). Хтось може бути спустошеним під час розриву і лише пізніше усвідомити, що стосунки не були здоровими. З часом ми не тільки починаємо розуміти, що все не так погано, як здавалося спочатку, але й цінувати позитивні зрушення (Ford et al., 2016; Ford et al., 2021).

Оскільки афект, пов’язаний із позитивним досвідом, не згасає швидко, це дозволяє людям, які згадують позитивний минулий досвід, знову пережити ці приємні відчуття.

Існує також більш широкий зв’язок між відновленням позитивних спогадів, підвищеним сприйняттям позитивних вражень (Joorman et al., 2007) і задоволеністю життям (Hendriks et al., 2019). Нещодавно було висловлено припущення, що позитивні спогади буквально обробляються як винагорода (Speer et al., 2014). Коли учасників попросили пригадати позитивні та нейтральні автобіографічні спогади, спостерігалася підвищена активність кортико-стріарних шляхів, яка зазвичай пов’язана з обробкою винагороди. Крім того, учасники були готові відмовитися від невеликої грошової винагороди, щоб мати можливість відновити позитивний спогад. Автори дійшли висновку, що завдяки пригадуванню позитивних почуттів і залученню областей, пов’язаних із винагородою, спогади про позитивний досвід можуть бути цінними для людини (Speer et al., 2014).

Speer and Delgado (2017) пішли ще далі, перевіривши гіпотезу про те, що позитивні спогади можна використовувати як захист від наслідків негативного досвіду, порівнюючи реакції на стрес людей, які відновлювали позитивний або нейтральний спогад. Учасники спочатку пройшли завдання тесту SECPT (Schwabe та ін., 2008). Потім їх попросили відновити будь-які позитивні або нейтральні автобіографічні спогади. Люди, які відновили позитивні спогади, мали низьку відповідь кортизолу на стресор, ніж ті, хто згадував нейтральні події (вони також повідомили про менший негативний вплив). Результати нейровізуалізації, які показали підвищену префронтальну активність і зв’язок серед тих, хто відновлював позитивні спогади після стресу, змусили авторів припустити, що позитивні спогади можуть виконувати функцію регуляції емоцій.

У подальшому дослідженні Speer і Delgado (2020) показали, що відновлення позитивних спогадів із соціальним компонентом може бути особливо потужним у зниженні реакції кортизолу після вналогічного стресового завдання. Ці соціально-позитивні спогади призвели до особливого збільшення активності в регіонах, пов’язаних із винагородою, підкреслюючи вплив соціальної активності на відновлення позитивних спогадів та припускаючи, що позитивні спогади, пов’язані з друзями чи родиною, можуть забезпечити додаткову стійкість після пережитого стресу.

Потенційно пов’язані результати були отримані в результаті досліджень, які вивчали, як ностальгія — переважно позитивне соціальне почуття, яке виникає через теплі спогади свого минулого (Sedikides et al., 2015) — може викликати знеболювальний ефект. Коли люди, які страждають від хронічного болю, писали про подію, яка викликала у них почуття ностальгії (порівняно зі звичайною подією, яка не викликала таких почуттів), вони повідомляли про зниження рівня болю.

Цей болезаспокійливий ефект ностальгії був нещодавно підтверджений у дослідженні з використанням фМРТ, у якому учасникам показували зображення предметів або сцен, призначених для того, щоб викликати ностальгічні почуття дитинства або нагадати їм про нинішнє життя (Zhang et al., 2022). Під час перегляду зображень, які викликали спогади про дитинство, учасники повідомляли про більшу ностальгію. Коли за цими зображеннями слідував неприємний стимул, учасники сприймали його як менш неприємний, ніж коли він слідував після зображень, що нагадували про нинішнє життя. Результати фМРТ показали, зв’язок між дорсолатеральним PFC і центральною сірою речовиною середнього мозку (областю, пов’язаною з болем і аналгезією; Linnman et al., 2012; Grahl et al., 2018) під час перегляду ностальгічних зображень.

Взяті разом, ці дослідження свідчать про дивовижну можливість того, що відновлення позитивних спогадів може мати ретроградний і антероградний вплив, мінімізуючи негативні наслідки щойно пережитої події або події, яка має відбутися.

Огляд зроблено за дослідженням Samantha E. Williams, Jaclyn H. Ford & Elizabeth A. Kensinger (2022). The power of negative and positive episodic memories

Сила позитивних епізодичних спогадів

You May Also Like

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *