Нейротеологія: що приховує мозок віруючого?

Доктор Ендрю Ньюберг – нейробіолог, що вивчає взаємозв’язок між функціями мозку та різними психічними станами. Він є піонером в нейрологічному вивченні релігійного та духовного досвіду, а саме в галузі, що отримала назву “нейротеологія”. Його дослідження включають сканування мозку людей під час молитов, медитацій, ритуалів та трансових станах. Доктор Ньюберг прагне зрозуміти природу релігійних та духовних практик.

Саме до результатів його дослідження ми й звернемось.

Нейровізуалізація

Для того, щоб поглянути на нейрофізіологію релігійних та духовних практик, дослідники застосувати технологію візуалізації мозку, а саме однофотонну емісійну комп’ютерну томографію (SPECT), що дозволяє побачити та виміряти кровотік. Логіка проста: чим більше кровотоку в області мозку, тим більше вона активна. Червоний колір говорить про найвищу активність, менша активність в жовтому, ще менше в зеленому та нижча в синьому, тоді як чорний колір свідчить про найнижчу активність.

Тибетські монахи та медитація

Під час сканування тибетських монахів під час медитації, дослідники побачили зниження активності в тім’яній долі (нижня права частина помічена жовтим кольором, а не червоним як на лівому зображенні).

Ця зона мозку відповідає за те, аби дати нам відчуття орієнтації в просторі та часі. Дослідники припускають, що блокування всієї сенсорної та когнітивної інформації, що надходить ззовні, пов’язана з відчуттям відсутності простору і часу. Саме це відчуття часто описується при медитаціях.

Порівняння мозку в базовому стані та під час медитації

Передня частина мозку, яка зазвичай бере участь в фокусуванні уваги та концентрації, більш активна під час медитації (червоним кольором показана підвищена активність). Дослідники зазначають, що це має сенс, оскільки медитація потребує високого ступеня концентрації. Також вони виявили, що чим більше активність збільшувалась в лобній долі, тим більше активність знижувалась в тім’яній долі. Для пояснення цього феномену автори відсилають нас до книги “Чому Бог не зникне” Юджина д’Акілі.

Порівняння активності лобних долей в стані спокою та під час медитації

Монахині та молитви

Окрім буддійських монахів, дослідники залучити францисканських монахинь та аналізували їх мозок під час молитов. Тут вони помітили не лише збільшення активності в лобних долях (як і у буддистів), але і підвищення активності в нижній тім’яній долі (мовленнєвій області). Що є досить закономірно, оскільки монахині проговорюють молитву, а буддисти візуалізують.

Порівняння активності в мовленнєвій зоні в стані спокою та під час молитви

Монахині, так само як буддисти, продемонстрували зниження активності в областях орієнтації (верхні тім’яні долі). Про результати цього дослідження детально описано в книзі “Чому ми віримо в те, що ми віримо”

Порівняння активності в тім’яних долях в стані спокою та під час молитви

Бонус – мозок атеїста

Однак дослідники пішли далі, і проаналізували мозок атеїста, що займався довготривалими медитаціями. Вони сканували мозок людини в стані спокою та під час роздумів над поняттям Бога. Результати вказали, що не було значного збільшення активності лобних долей, як при інших практиках медитації. Дослідники припускають, що людина не змогла активувати структури, які зазвичай беруть участь в медитації, коли вона зосередилась на концепції, в яку не вірила.