Мало хто знає, але найважливіша робота мозку це не початок дії, а її зупинка, ще точніше – гальмування процесу. Ми «нарощуємо лобні долі», вихваляємось вольовими ресурсами та обожнюємо зефірний тест, бо знаємо – сила саме в можливості загальмувати, відмовитись, зупинитись. І хоч можливість загальмувати зовсім не пов’язана з життєвим успіхом та залізною волею, та все ж, щось манить нас до цього загадкового процесу – відстрочити задоволення.

Коли ми думаємо про процеси гальмування, ми часто уявляємо більш приємні картинки: коли ми ставимо цілі, досягаємо успіхів чи не їмо торт о другій ночі. Хоча, маючи на увазі гальмування, спершу мова йде про дещо інші речі:

  • ви не крадете і не їсте тістечко в магазині, а все-таки спершу купуєте;
  • ви не бігаєте кімнатою, ніби молекули у броунівському русі, хапаючи все цікаве, а ваша поведінка носить більш цілеспрямований характер;
  • це можливість не чути одночасно всі звуки кімнати, дратуючись від шуму холодильнику та клацання клавіатури;
  • це можливість бодай просто сісти та не думати.

Гальмування – важливий, складний і необхідний людині процес. І сьогодні мова піде про те, що забезпечує його, а саме про нейромедіатор ГАМК – гамма-аміномасляну кислоту (особистого амбасадора Супер-его, якщо бажаєте).

Самотні нейрони

Картинки по запросу гамк нейромедиатор

Нейромедіатор (або нейротрансмітер) – це хімічна речовина, що забезпечує передачу (або ні) імпульсу в синаптичній щілині. Так, щиро кажучи, жодна нервова клітина не торкається до іншої, між ними завжди залишається синапс з синаптичною щілиною, і лише за допомогою нейромедіатора «нервові клітини спілкуються». І, відповідно, нейромедіатори можна уявити в ролі певних вантажівок, потягів чи кур’єрів, що доставлять інформацію (електрохімічний імпульс) між нейронами (або між нейронами та м’язовими тканинами, наприклад). Кожен з медіаторів грає свою роль або передає відповідну інформацію. Серед нейромедіаторів виділяють гальмівні та збудливі.

Гальмування або виснаження

ГАМК відноситься саме до гальмівного нейромедіатора, тобто, завдяки йому відбувається блокування передачі неважливої, зайвої, неактуальної зараз інформації.

Досить важливо розуміти, що гальмування – це не процес, коли не відбувається збудження та передача імпульсу. Це НЕ стан спокою чи вихідна точка роботи мозку. Якщо для передачі імпульсу необхідне виділення, наприклад, того ж глутамату (про нього мова піде згодом), то і відповідно для гальмування, необхідне виділення ГАМК.

За складністю роботи, гальмування не поступається збудженню. Воно дозволяє не виснажуватись від колосального потоку інформації, що опрацьовується і сприймається щосекунди, а виділяти головне. Уявіть, що ваш мозок ніби вулик, який сповнений інформації та імпульсів. І саме гальмування дозволяє вам не жити в шумі цього вулику, слухаючи, як ваша голова гуде, наче старенький процесор під навантаженням потужної гри, а бути зібраним, виділяючи головне.

Звідки береться ГАМК?

Мало хто знає, але найважливіша робота мозку це не початок дії, а її зупинка, ще точніше – гальмування процесу. Ми «нарощуємо лобні долі», вихваляємось вольовими ресурсами та обожнюємо зефірний тест, бо знаємо – сила саме в можливості загальмувати, відмовитись, зупинитись. І хоч можливість загальмувати зовсім не пов’язана з життєвим успіхом та залізною волею, та все ж, щось манить нас до цього загадкового процесу – відстрочити задоволення.

Цікаво, що ГАМК є, по-суті, основним гальмівним нейромедіатором, його використовують біля 40% клітин, і теж саме ми можемо сказати про глутамат – основний збудливий нейротрансмітер. Навіть більше, ГАМК отримується саме з глутамату. Насправді, гальмівний нейромедіатор є результатом розпаду збудливого, тож якщо ми заберемо в глутамату вуглекислий газ – отримаємо ГАМК. Його неможливо добути з їжі, а 99% або й більше речовини використовується для обміну енергії в мітохондріях. Така собі глюкозна енергетична таблетка для мозку, особливо, якщо ГАМК спеціально купувати і приймати як ліки. Дуже довго вчені не могли віднести ГАМК до нейромедіаторів, адже її просто забагато в мозку, тоді як лише 1% речовини служить функціям гальмування, і, відповідно, контролю та уваги.

Картинки по запросу гамк нейромедиатор

Фармакологія: не кожен з’їдений ГАМК – нейромедіатор

Як же лікують відсутність ГАМК і додають цієї чудодійної гальмівної сили, що колосальними зусиллями дозволяє нам просто сидіти без дії? Цікаво те, що мова йде не про приймання ГАМК у вигляді таблеток, адже приймання таблеток ГАМК лише укріплює нервову систему, бо забезпечує її додатковою енергією. Такий собі “Burn” для мітохондрій. Але ГАМК в таблетках не поступає в синапси. Подібні препарати маю назву ноотропів, і покращують вищі психічні функції людини, наприклад, мислення чи увагу. Ноотропи назначають після травм мозку, інсультів, вікових змін, тощо. Вони покращують білковий обмін, виділення енергії в мітохондріях, але НЕ діють на сам синапс, тобто на гальмування імпульсу.

Для того, аби ГАМК працювала як нейромедіатор, вона має сформуватись в пресинаптичному закінченні з глутамату. Якщо ж ГАМК виділилось недостатньо, відбувається дисбаланс збудження та гальмування, що може призвести до підвищення тривоги, імпульсивності, безсоння. Прикладом нестачі ГАМК стає СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивності) та епілепсія. І тоді на допомогу приходить фармакологія, яка дозволяє скорегувати роботу ГАМК саме в синаптичній щілині, додавши туди нейромедіатора. Тут на допомогу приходять барбітурати (частіше використовуються для наркозу), бензодіазепіни (заспокійливі, транквілізатори) та вальпроати (дозволяють ГАМК довше знаходиться в пресинаптичній щілині, чим забезпечується довша дія гальмування). Саме останні два часто можна бачити серед ліків при епілепсії.

Ця стаття була підготовлена на прохання наших підписників. Якщо ви б хотіли, аби ми висвітлили певні питання у своїх статтях, пишіть нам про це і зробимо складну тему простішою.

ГАМК – спосіб залишатись людиною

You May Also Like

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *