На просторах інтернету знайшли цікаве інтерв’ю з доктором Вінод Меноном, професором Стенфордського університету. Професор займається дослідженням мозку, а також є директором Стенфордської лабораторії когнітивних і системних досліджень мозку. В одному з нещодавніх досліджень професор визначив, що нейронні шляхи, що відповідають за задоволення (заохочення, позитивне підкріплення), по-різному працюють у «нормотипових» людей та людей з РАС.

У статті ми розповімо до яких висновків прийшли група дослідників з Меноном.

Доктор Вінод Менон займається дослідженнями мозку та намагається пояснити, які структури мозку пов’язані з симптомами аутизму. У своїй роботі він шукає відмінності роботи та розвитку мозку дітей з РАС, та дітей, що розвиваються типово.

Перше, на що доктор наголошує – неоднорідність групи дітей з РАС. Справді, вона досить гетерогенна, але, як кажуть «спектр є спектр» – ми можемо знайти як дітей з РАС з IQ 50, так і 140. Також, серед людей з аутизмом є люди з вищим та нижчим рівнем функціонування, люди, що не розмовляють або люди з високими мовленнєвими навичками. Як ми бачимо, група досить різношерста, тож дослідники мають одразу відповідати на 2 питання: чим «спектр» відрізняється від нейротипіків, і чому серед представників «спектру» так багато відмінностей.

Окрім цього, дослідники мають визначити мішені корекції, тобто знайти ті ділянки, функціональні блоки чи нейромережі, які відрізняються, та які можна «полагодити».

Чи приємно вам перекинутись парою слів?

В нашому мозку існує система винагород, завдяки чому і відбувається научіння. Внаслідок роботи нейромедіаторів ми знаходимо одну діяльність приємною, іншу – ні. Виявляється, що соціальна взаємодія є діяльністю, яку наш мозок підкріплює, винагороджує. Немов поговорив з друзями – тримай цукерочку. Для «нейротипіків» соціальна комунікація пов’язана з дуже сильним заохоченням, і цей процес включає певну нейронну мережу. І ось саме робота цієї мережі у людей з аутизмом відрізняється. Більш того, порушення в роботі мережі пов’язані з порушеннями в соціальних навичках.

Нижче ми приводимо розповідь доктора Менона, що дозволяє зрозуміти цінність отриманих даних.

“Ці дані можна отримати за допомогою структурної томографії, завдяки якій ми можемо розглянути реальні нейронні шляхи в головному мозку. Ми також можемо зробити функціональну томографію, тобто надавати людині певні стимули під час томографії мозку. Так ми і зробили – надавали учасникам звукові стимули, наприклад, коли з ними говорили. Функціональні дані також показали відмінності в системі заохочень головного мозку. Ми показали, що коли дитина з аутизмом сприймає біологічно значущі звуки, наприклад, коли з ним говорити мати, ми можемо визначити дисфункціональні нейронні мережі.

Таким чином, ми отримали переконливі дані про те, що при аутизмі порушені нейронні шляхи, що пов’язані з винагородою. В результаті, при соціальній взаємодії мозку дітей з аутизмом просто не вистачає заохочень.

І це важливо, бо говорить на користь поведінкових методик, які засновані на наданні додаткових заохочень дітям з аутизмом, аби за допомогою цих заохочень залучати їх до соціальної комунікації і розвивати соціальні навички. І це показує, як дослідження в області мозку і в області корекції доповнюють і підтверджують один одного.

Що допоможе в корекції

Я маю на увазі методи розвитку мотивації на основі прикладного аналізу поведінки (ПАП або АВА).

Існує так звана «теорія соціальної мотивації». Відповідно до цієї теорії, для дітей з аутизмом соціальна взаємодія не мотивує їх сама по собі (навідміну від нейротипічних). І в рамках цієї теорії зараз намагаються об’єднати дані про нейронні мережі, пов’язані із заохоченням, і дані про ефективність таких втручань як ПАП або навчання ключовим реакціям (PRT). Зараз наша мета визначити, як зробити цю нейронну мережу нашої мішенню, і чи можна скорегувати порушення в цій мережі, якщо навчати дитину соціальним навичкам, надаючи заохочення, підкріпляти бажану поведінку.

Мені здається, це саме той напрямок, в якому слід рухатися. Потрібно визначити найбільш ефективні шляхи, які будуть «підштовхувати» цю систему мозку в потрібному напрямку – до взаємодії і спілкування з іншими людьми.

Нейропластичність

Важливо, що ці мозкові структури можуть бути гнучкими, хоча звісно, ця пластичність не є абсолютною. Про яку ступені гнучкості ми говоримо? Це питання поки залишається відкритим.

Проте, ми знаємо, що поведінкове втручання – це найкращий шанс, який у нас є, щоб домогтися змін. Вкрай важливо, щоб ці методи починали застосовуватися якомога раніше. Адже аутизм – це порушення розвитку, що починає проявлятися дуже-дуже рано. У віці 3-х років ми можемо достовірно встановити цей діагноз. Чим менша дитина, тим пластичніше її мозок, тому дуже важливо починати корекцію якомога раніше.

Причини відмінностей

Подібні структурні дефіцити з’являються під час третього триместру вагітності. Механізм, який є причиною виникнення цих особливостей – це, судячи з усього, дефіцит міграції клітин. Іншими словами, це означає, що клітини не мігрують до потрібної мішені на ранніх стадіях розвитку мозку, крім того, існує брак пресинаптичного прунінгу. Це пояснює той факт, що для багатьох дітей з аутизмом характерна велика голова при народженні. Можна сказати, що аутизм – це розлад синаптичної пластичності, його причина в тому, як нейрони з’єднуються один з одним.

Прунінг – це процес селективного знищення зв’язків між нейронами. Звісно, маються на увазі «зайві» зв’язки, які не потрібні. В даному випадку мова йде про зв’язки, які впливають на поведінку індивіда в навколишньому середовищі. Система нашого мозку формується з величезною кількістю «зайвих» зв’язків між нейронами. Таким чином, у нашого мозку спочатку є величезний потенціал для «налаштування». Надалі, під час соціальної взаємодії, особливо під час спілкування з батьками та іншими близькими в перші роки життя, ці нейронні мережі «налаштовуються». Насправді, батьки надають мозку величезні обсяги інформації – про голос, про особу, про взаємодію, про дотики і так далі.

Якщо ми говоримо про аутизм, то спочатку існують дефіцити міграції клітин – не всі клітини досягають потрібного місця. Крім цього, існує недостатній прунінг – мозок не «налаштовується» потрібним чином під час взаємодії з навколишнім середовищем. Обидва ці фактори сприяють розвитку симптомів аутизму”.

Джерело:

https://outfund.ru/mozgu-detej-s-autizmom-ne-xvataet-pooshhrenij/

Дослідження професора: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/30806350