Вчені всього світу шукають відповідь на питання: «Як працює мозок людини». У в цій глобальній темі залишається питання міжпівкульної взаємодії. Теорії того, яка півкуля домінуюча, хто які виконує функції та як відбувається їх розподіл насичують літературу та посібники. Прийшов час познайомитись з цими теоріями.

Воно поєднує півкулі

Міжпівкульна взаємодія – це взаємодія між півкулями головного мозку, що забезпечує злагоджену комунікацію всього органу. Найвідомішим учасником цього процесу є мозолисте тіло. І не дарма – воно має приблизно 200-250 мільйонів нервових волокон, що забезпечують «синхронізацію півкуль». Звісно, окрім нього півкулі з’єднанні іншими комісурами: передньою спайкою (precommissure), передньою, задньою коміссурою, коміссурою вуздечки, комісурами чотиригорбикового тіла і гіппокамповою коміссурою.

Картинки по запросу мозолистое тело

Іди на всі чотири сторони… але ж концепцій п’ять!

Питання міжпівкульної взаємодії часто розглядають з позиції латеральності – асиметрії лівої та правої сторін тіла. Помічаючи, що людей (щонайменше) можна поділити на лівшів або правшів, вчені припускали, що якщо може бути ведуча рука, то за нею має стояти щось більше – великий бос – ведуча півкуля головного мозку. Однак це далеко не перша теорія міжпівкульної взаємодії. Насправді, існує величезна кількість конкретних моделей, які пояснюють динамічну або системну локалізацію певних ВПФ, однак нам би всім хотілось мати бодай одну, що повністю описує особливості як і локалізації ВПФ, так і особливості їх реалізації мозком. Протягом останніх 170 років, такі теорії все ж намагались створювати. Про них зараз і піде мова.

Картинки по запросу мозолистое тело

М. Аллен поділив їх на 5 груп:
  1.  Одностороння спеціалізація
  2. Кооперативна взаємодія
  3. Негативна взаємодія
  4. Паралелізм
  5. Розподілення

Розглянемо їх в порядку появи та розвитку.

Культура амбідекстерів

У 1844 Віган сформулював ідею, що людина створена з двох довершених половин. Це твердження стосувалось і мозку. Ключ до успішного життя – це синхронна робота півкуль, тоді як неузгоджена робота є причиною поведінкових порушень. На рівні з цим висловлювалась ідея про подвійну свідомість, мовляв кожна півкуля має в собі свою свідомість. Підтвердженнями про це ставали навіть ті факти, що людина ніби здатна бачити себе збоку.

Досі є послідовники, що зазначають, що роз’єднання двох півкуль добре виявляють дану подвійність свідомості.

Однак Віган також був переконаний, що одна півкуля є лідером, і ,зазвичай, мова йшла про ліву півкулю (причиною такого вибору проста – більшість людей мають домінуючу праву руку). Тому необхідно допомогти людині та урівноважити її півкулі за допомогою переучування. До речі, концепцією про лідерство півкулі він трохи випередив розвиток науки про домінантність півкуль.

Картинки по запросу амбидекстр

Ідея Вігана сподобалась людям, і майже весь кінець 19 століття можна охарактеризувати культурою амбідекстерів. В 1905 році Дж. Джексон очолив «Суспільство амбідекстральної культури». Так, я розумію ваше здивування – на початку 20 століття вчені говорили про латералізації функцій, про функціональну асиметрію та ведучу руку як результат нормального розвитку. Однак в школах Америки та Європи переучували правшів (про що згадують зі співчуттям до самих школярів). Послідовники цієї культури були переконані – ведуча рука залежить лише від виховання, то ж з їх точки зору вони несли краще майбутнє. Вважалось, що розвиток обох рук приведе до кращого кровопостачання півкуль, також завдяки цьому подвоювались психічні можливості, а також це гармонізувало пристрасті та емоції людини. Більш того, чергування двох рук дозволить зняти навантаження на спину при письмі та стане профілактикою сколіозу. Насправді, ідея дуже заманлива, та могла б з легкістю звабити навіть нашого сучасника без відповідної освіти, що й говорити про вчених 18-го – початку 19 століть.

Амбідекстер – людина, що вміло користується обома руками.
Картинки по запросу афазия брока

Масла в вогонь підливали випадки порушення зони Брока, за якими не слідувала афазія. Оскільки однією з причин відсутності афазії вважали заміщення функції іншою півкулею, способами запобігання афазії стали гімнастики для розвитку тонких та точних рухів. Деякі вчені були переконані, що подібними гімнастиками можна змінити вроджену тенденції до мозкової домінантності. Р. Ладні радив для лікування вчити другу та третю іноземну мову, але при цьому тримати книгу та перелистувати сторінки потрібно було лівою рукою. Вважалось, що подібний хитрий хід змусить використовувати незастосовану до цього праву півкулю, що подвоїть здатності до мов. Більше того, уявлялось, що майбутні покоління зможуть використовувати ліву півкулю для мов германської групи, а мови романської групи «записуватимуть» в праву. За таких умов при ураженні однієї півкулі, у людини залишиться доступ до мов в іншій. Зручно, чи не так? Ми вже знаємо якими історіями ви будете розважати друзів на посиденьках. Однак як і все, що стосується знань про мозок і психіку, ця теорія зазнала краху – все суттєво складніше.

Отже, паралелізм

Картинки по запросу параллельный мозг

Описана вище історія відображає одну із течій паралелізму – ідеї про те, що дві півкулі працюють:

  • Симультанно
  • Незалежно один від одного

В моделях паралелізму можна поділити на два типи міжпівкульної взаємодії:

  1. Обидві півкулі виконують одну й ту ж функцію
  2. Вони виконують якісно різні функції або субкомпоненти вищих функцій

Ось найвідоміші моделі паралелізму:

  • С. Даймонд (1972р) вважав, що в розрізі перцептивного аналізу півкулі спочатку діють паралельно, але на пізніших етапах розвитку з’являється їх координація та інтеграція
  • Д. Олпорт (1972р) припускав існування певних блоків, процесорів, «незалежних комп’ютерів спеціального призначення», що працюють паралельно. Кожен процесор може виконувати лише одну задачу за раз, а для складної задачі треба декілька комп’ютерів.
  • Семенович (1988р) в свою чергу говорила про функціональну автономність у роботі півкуль лівшів.

Звісно, ідеї паралелізму є частиною історії. Один викладач філософії дуже любив запитувати у своїх студентів, хто ж їх улюблений філософ. Чуючи завжди про Арістотеля, Піфагора та інших, він дуже засмучувався, що всі студенти ще залишились на етапі античної філософії, коли за її межею ховається стільки цікавого. Аналізуючи лекції чи праці колег ви так само можете відмічати, на якому етапі розвитку уявлень про міжпівкульну взаємодію зупинився автор. Концепції паралелізму ще зустрічаються, однак наявність фактів про неоднозначність ролі півкулі в психічних функціях змушує науку рухатись далі та приводить нас до концепції домінантності півкуль. Її ми розглянемо з вами згодом.

Список літератури:

  1. Хрестоматія “Межполушарное взаимодействие”
  2. Котик Б. С. “История и современное состояние проблемы межполушарного взаимодействия”
Як спілкуються півкулі мозку? Частина 1 – всі рівні перед… мозолистим тілом

You May Also Like

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *