Звісно, кожен з нас знає такі діагнози як РДУГ та РАС, однак також відомо – психологи такі діагнози ставити не можуть. В нас є інша, своя система координат, що складається з синдромів. Синдроми – це метаконстукція, що об’єднує під собою певні симптоми. І тому ми поговоримо про ті синдроми розвитку, які відхиляються від норми. Простіше – синдроми «атипового розвитку».

Синдром – сукупність симптомів, що характеризують певний хворобливий стан організму.

 

Виділяють наступні синдроми:

  1. Функціональна несформованість префонтальних (лобних) відділів мозку
  2. Функціональна несформованість лівої скроневої області
  3. Функціональна несформованість міжпівкульних взаємодій транскортикального рівня (мозолистого тіла)
  4. Функціональна несформованість правої півкулі мозку
  5. Функціональна несформованість підкоркових структур (базальних ядер) мозку
  6. Функціональна несформованість стовбуру мозку. Дизгенетичний синдром.

 

Поступово, крок за кроком ми розберемо та познайомимось з кожним із синдромів, в чому нам допоможуть роботи Цветкової та Сєменович. Сьогодні мова піде про функціональну несформованість префонтальних (лобних) відділів мозку.

Що кажуть батьки про дитину з таким синдромом?

 

На першій зустрічі під час розмови з батьками, вони скаржаться: «він часто відволікається», «вона не зосереджується», «він в нас швидко втомлюється», «вона байдужа до всього».  Ви можете згадати, як мама бідкалась у вас на консультації «Вона може бити байдики годинами, грати в одну й ту ж саму гру і не хотіти ні продовжувати, ні гратись в щось інше». Батьки розповідають, що в дитинстві могли мотивувати лише з-під-палки або задобрюючи подарунками, однак це не працювало довго. Ця ж дитина, але більш старша, взагалі не реагує на покарання.

Справді, це діти – які не розділяють соціальні цінності та норми поведінки «автоматично», засвоюючи їх. Регуляторами поведінки стають буквально перспектива покарання або похвали, але навіть такі регулятори мають бути досить близькими та легко доступними для дитини.

 

Ви вже уявили таку дитину? Давайте згадаємо функції 3 ФБМ: довільний контроль, планування та регуляція діяльності. Саме в таких зонах діти будуть «провисати».

 

Уявімо як така дитина виконує завдання в школі:

Письмо: часто пропускає літери, іноді слова або навпаки дублює їх, заходить при письмі за лінію.

Арифметичні дії: рідко перевіряє зроблені дії, складно переключається з однієї дії на іншу (якщо в попередньому прикладі треба було віднімати, в наступному (на додавання) також може відняти).

Читання: погано інтоноване, часто з ігноруванням сенсу і смислу прочитаного, монотонне.

 

І ось цю дитину приводять до вас на обстеження, і тут вона поводиться відповідно: монотонно, повільно, неемоційно (звісно, це залежить від сили ураження). Розглянемо мовлення.

 

Мовлення: можливі ехолалії (повторення), скоріше репродуктивне мовлення (повторення, заучення, використання готових шаблонів), дитина більше відповідає, ніж говорить сама. Граматично мова не насичена, примітивна. Також порушена узагальнююча функція мовлення. Дитина майже не говорить самостійно цілими реченнями, конструктами. При цьому не порушений слух, артикуляція. Також цілісними залишаються сприймання, пам’ять.

Ключове в даному синдромі

Як ми бачимо, основне в порушеннях в житті дитини з цим синдромом стають: недостатність довільної уваги, мовленнєвої саморегуляції, планування, цілепокладання та контролю за власною діяльністю.

Що ж робити?

Візуальний розклад

Батьки та спеціалісти мають взяти роль відсутніх функцій на себе. Тобто створити умови, коли планування і контроль за діяльністю буде належати їм.

Наприклад, виходом стане візуальне планування, розбивка дій на міні-дії, контроль, підкріплення та нагадування з боку дорослих. Насправді, дитина не виснажується так швидко, як здається. Вона виснажується через неможливість контролювати саму себе, однак коли цю роль забирає психолог, дитина може працювати швидше і більше.

 

Динаміка та розвиток з даним синдромом:

3-4 роки – в такому віці на перший план виступає псевдоаутичний фасад. Тут характерні і небажання комунікації, поведінка і діяльність таких дітей інертна та персевараторна (тобто та, що має повтори).

6 – 7 років –  в цьому віці починає формуватися довільна увага, і оскільки вона не є сильною стороною дітей з таким синдромом, тут ми побачимо польову поведінку, відволікання та повторення (персеверації). Польова поведінка та, що не має цілі. Згадайте Машу з «Маша та ведмідь» – головна героїня просто носиться туди-сюди, реагуючи на стимули, які надає середовище. Вона не має якусь одну ціль, гру (в пізніших серіях, коли «корекційна робота» Мішки дає ефект, це трохи коректується), просто тиняється скрізь лісом.

 

До 12 років з’являються і інтелектуальне зниження, і неможливість самоконтролю та прогнозу ситуації, а також «віддзеркалення» значимого дорослого без критичної оцінки. Мовлення такої дитини не відіграє важливу та необхідну роль в її діяльності, тому навіть нормальний розвиток пізнавальних процесів натикається на несформовану саморегуляцію і самоконтроль навіть власної мови, тож дитина не здатна адаптуватись до соціального оточення.

 

Психолог і батьки стають зовнішніми опорами,  так би мовити «лобними долями дитини». І лише в таких умовах можна побудувати коррекційну роботу.

Їм потрібна опора

You May Also Like

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *