Анатомічні площини. Підходи до вивчення анатомії

Terminologia Anatomica (ТА) — це міжнародна класифікація та стандарт анатомічної номенклатури людини, що прийшла на зміну Nomina Anatomica. ТА була розроблена, адаптована та опублікована в 1998 році спільним зусиллями Федеративного комітету з анатомічної термінології (FCAT) і Міжнародної федерації асоціацій анатомів (IFAA). ТА містить термінологічну інформація для близько 7500 анатомічних структур людини. У квітні 2011 року ТА було опубліковано онлайн Федеративною Міжнародною програмою з анатомічної термінології (FIPAT), що є наступником FCAT.

У 2012 році президент Міжнародної федерації асоціацій анатомів (IFAA), Bernard Moxham, ініціював у Федеративній міжнародній програмі з анатомічної термінології (FIPAT) нову робочу групу з нейроанатомії.

Terminologia Neuroanatomica (TNA) є нещодавно переглянутою термінологією центральної нервової системи (CNS; Systema nervosum centrale), периферичної нервової системи (PNS; Systema nervosum periphericum) та органів чуття (Organa sensuum). Вони були виокремлені з Terminologia Anatomica (1998) і Terminologia Histologica (2008) і детально оновлені робочою групою з нейроанатомії FIPAT, та об’єднані в Terminologia Neuroanatomica (TNA). Через своє клінічне та функціональне значення TNA включає кровопостачання ЦНС (Vasa sanguinea encephali та Vasa sanguinea medullae spinalis), що гарантує більш-менш повний перелік термінів нервової системи людини.

Це почалося з дев’ятого конгресу Анатомічного товариства у Базелі в 1895 році, де обране стандартне анатомічне положення представляло ортоградну позицію (orthograde: грец. orthos “прямий”, “справжній” + лат. gradi «йти, “ходити”) з повернутою верхньою кінцівкою, а не нижньою. Даній позиції дали назву «BNA» після Базельської загальної анатомічної зустрічі. Однак наступної зустрічі у Єні (JNA), в якій брали участь ветеринари, повернулися до використання положення на чотирьох ногах (проноградна позиція) для порівняння анатомічних особливостей людини з анатомічними особливостями інших чотириногих. І вже на зустрічі 1955 року Міжнародний анатомічний комітет номенклатури повернувся до ортоградної позиції.

На думку R. Diogo та J. Molnar (2016) загальноприйняте «стандартне анатомічне положення людини» можна використовувати суто як орієнтир для порівняння, оскільки воно відображає традицію та тісний зв‘язок з термінами, які використовувалися протягом століть в анатомії та функціональній морфології людини (наприклад, anterior, posterior, superior, inferior).

У ряді досліджень студенти вказують на суттєві відмінності між навчанням анатомії та іншими біомедичними науками. У дослідженні Mattick & Knight (2007) студенти припустили, що анатомія була унікальною в тому, що вона представляє величезний набір фактів, позначених спеціальною мовою, і тому вимагала різних стратегій навчання. Bergman et al. (2013) припустили, що зважаючи на природу анатомії, її вивчення потребує опори як на поверхневий, так і на глибинний підходи до навчання. Запам’ятовування інформації зазвичай називають поверхневим підходом до навчання, на відміну від глибинного підходу, який характеризується спробами зрозуміти інформацію шляхом пошуку структури всередині матеріалу та маніпулювання інформацією для надання їй сенсу у зв’язку з тим, що відомо по темі.

Студенти намагаються зрозуміти анатомію, надаючи значення вивченому. «Надати значення» передбачає вихід за межі маркування структур до вивчення анатомії як інтегрованого цілого. Контекстуалізація анатомічної освіти, спрямована на розуміння зв’язків між анатомією та клінічними проявами (ознаками та симптомами), може зробити анатомію більш значущою.

Анатомічні площини. Підходи до вивчення анатомії