Лівша чи функціональна асиметрія?

13 серпня – день, коли весь світ неофіційно відмічає міжнародний день лівшів (International Left-Handers Day), який вперше відсвяткували 13 серпня 1992 року за ініціативи британского Клубу лівшів (Left-Handers Club).

Більшість людей дивуються подібному святу, хтось досі переучує дитину на праву руку, а хтось радіє отримати ножиці для лівшів. Більшість досліджень сходяться на тому, що відносно сталий відсоток лівшів серед представників людського виду був завжди – близько 10-15% – 20-25% за різними джерелами. Більш того, ліворукість притаманна не лише людям, наприклад всі білі ведмеді лівші, а серед пацюків ми зустрінемо в середньому 44% правшів.

Якщо ж ми зайдемо на царину нейропсихології, нам доведеться фокусуватись не на терміні «правша» чи «лівша», а доторкнутись до поняття «функціональної асиметрії». Причини різноманітних типів асиметрії ще до кінця не визначенні – на цей фактор впливають гени, виховання, а також соціальні та біологічні чинники.

Функціональна асиметрія – це характеристика розподілу психічних функцій і їх вищої нервової діяльності між правою та лівою півкулею.

Мабуть, найповніше та лаконічне описав функціональну асиметрію Лурія (стосується «правшів»): ліва (домінантна) півкуля відіграє суттєву роль не лише в мозковій організації мовленнєвих процесів, але в мозковій організації всіх пов’язаних з мовою вищих форм психічної діяльності – категоріального сприймання, активної мовленнєвої пам’яті, логічного мислення і інших, в той час як права (субдомінантна) півкуля в меншій ступені бере участь в протіканні цих процесів.

Відповідно знаючи про функціональну асиметрію ми можемо зробити висновок, що не кожна ліворука людина виявляється «лівшою».

Річ у тім, що у випадку ліворукості ми говоримо про мануальну перевагу, і відповідно ми можемо виділити ліворуку та праворуку людину, а також людину з невстановленою домінантністю та амбідекстера.

В нейропсихології застосовується поняття профілю латеральної організації (ПЛО), який включає в себе ведучу руку, ногу, око та вухо. І лише на основі цього ми можемо свідчити чи є людина лівшею чи правшею. Відповідно виділяють щонайменше три типи профілю: ЛЛЛЛ (ліва домінантність сенсорних та моторних систем), ПППП (права домінантність сенсорних та моторних систем) та змішані типи. Однак часто виділяють тип при якому несформована домінантність тої чи іншої системи.

Відповідно, припускають, що люди з чистим «лівим профілем» є генетичними лівшами.

Так, насправді, виділяють щонайменше 2 типи лівшів:

Генетична лівша – ведучою причиною лівшивства (рос. левшевство) виступає генетика, лівшивство має бути присутнє в родині.
Компенсаторна лівша – також часто має назву псевдоліворукість, адже пов’язана з ураженням головного мозку, наприклад родовою травмою.

Окрім цього, часто лівшою може виявитись людина, в якої просто фізично немає правої руки. В такому випадку ми можемо назвати її ліворукою, однак це зовсім не означає, що вона «лівша» в повному розумінні терміну.

Як ми бачимо, саме визначення лівші викликає багато складнощів і саме з цим пов’язують одне з методологічних труднощів у проведенні досліджень. Наприклад, нерідко ми можемо бачити дослідження саме не особливостей функціональної асиметрії або не психічних процесів у людей з різним профілем, а просто у ліворуких та праворуких. Відповідно, в таких дослідженнях вчені не можуть проконтролювати вплив побічних змінних, оскільки в групу праворуких можуть потрапити переучені лівші.

Окрім цього, доросла людина, що все життя вважає себе звичайнісінькою правшою, може виявитись лівшою, якщо її перевчили в ранньому дитинстві.

В наш час при нейропсихологічному обстеженні дитини відбувається діагностика ПЛО. Це дозволяє і краще розуміти сильні сторони дитини та може пояснити (побудувати гіпотези) про ті чи інші особливості розвитку психічних процесів та їх функцій.

Загалом функціональна асиметрія досить недосліджуване явище, і наступні складності у розумінні роботи мозку «правшів», «змішаних» та «лівшів» пов’язана з нейропластичністю та різними поглядами на міжпівкульну взаємодію. Наприклад, відомий міф про аналітичність правшів та творчість лівшів був викликаний саме еволюцією поглядів на діалог півкуль.

Цю еволюцію ми можемо побачити в дописі нижче.