Продовжуючи тему нейропсихологічних синдромів, поговоримо сьогодні про такого непомітного пішака, як «фонематичний слух» і розберемо, як його порушення впливають на розвиток дитини.
Фонематичний слух – це здатність людини розрізняти фонеми, тобто звуки мовлення, і розуміти значення слів.
Тобто, буквально дає змогу дитині правильно почути звуки, які хтось до неї промовляє, почути складене із цих звуків слово, та, що важливо, почути, де закінчується одне слово і починається інше. Розставити пробіли, скажімо.
Сьогодні ми поговоримо про синдром, в основі якого лежить порушення фонематичного слуху.
Синдром – це метаконстукція, що об’єднує під собою певні симптоми. І тому ми поговоримо про ті синдроми розвитку, які відхиляються від норми. Простіше — синдроми «атипового розвитку».
Синдром — сукупність симптомів, що характеризують певний хворобливий стан організму.
Виділяють наступні синдроми:
- Функціональна несформованість префонтальних (лобних) відділів мозку
- Функціональна несформованість лівої скроневої області
- Функціональна несформованість міжпівкульних взаємодій транскортикального рівня (мозолистого тіла)
- Функціональна несформованість правої півкулі мозку
- Функціональна несформованість підкоркових структур (базальних ядер) мозку
- Функціональна несформованість стовбуру мозку. Дизгенетичний синдром.
Функціональна несформованість лівої скроневої області
Хороша новина – ви можете запам’ятати, яка функція ховається в лівій скроневій області – це фонематичний слух. Точніше, коли ми говоримо про даний синдром, то уявляємо перед собою дитину зі складнощами мовленнєвого звукорозрізнення (фактор фонематичного аналізу та синтезу).
Давайте згадаємо як виглядають такі діти. Батьки приводять їх на консультацію та скаржаться, мовляв йому постійно все шумно, і вчитель голосно і швидко говорить, а коли ми його хочемо позвати або говоримо щось, просить повторити декілька разів, немов нерозуміє. Справді, він не розуміє.
Симптоми
Така дитина сприймає рідну мову ніби іноземну. Увімкніть пісню будь-якої мови, яку вчили в школі і не знаєте добре. В результаті ви будете десь уловлювати певні слова, що вам знайомі, але загалом почуєте набір звуків, що переходять один в одний. Сказати точно якими словами користується співак буде неможливо. Однак, якщо мова відома вам краще, то з часом ви будете розуміти де стоять «пробіли» між словами, але все ще не зможете повторити повністю декілька рядків – просто бо не впізнаєте слів. Так само і дитина, яка має ураження згідно цього синдрому.
Дитина буде:
- Плутати схожі слова (бочка – почка, хвіст – гість тощо)
- Невірно розуміти сенс слів (написати «робота над помилками» буквально, розмістивши слово «робота» над словом «помилка»)
- Використовувати власні слова, плутаючи, імпровізуючи в нових закінченнях та складах
- Проковтувати закінчення
- Невірно розставляти наголоси
- Ігнорувати ненаголошені голосні на початку слова (огірок – гірок)
- Буде страждати письмо (просто дитина не чує слів і не розуміє як це відтворити)
- Намагатись запам’ятати слова, але буде плутати і створювати власні вирази, використовуючи смислову пам’ять (замість дім-ліс-кіт «в дім вліз кіт»)
Здавалось би, лише звуковпізнавання, однак, в результаті вся когнітивна сфера в школі буде страждати. Звісно, також буде спостерігатись вторинна інтелектуальна недостатність, дефіцит довільної саморегуляції та викривлення процесу комунікації. Дитина не лише не чує, але й не може використовувати звуки і слова, бо не знає чи не розуміє їх. Вони «не чують» і власне мовлення, так само як і чуже.
Із життя
Однак, як зазначає Семеновіч, подібне порушення зустрічається дуже часто. Одного разу психологи просто не змогли проводити групові заняття на самооктуалізацію, хоча план був давно затверджений і перевірений. Виявилось, що в половини групи дітей були певні порушення фонематичного слуху і аналізу, тож вони не чули частину слів і вживали їх невірно. Тоді як інша частина сприймала буквально те, що чула. Діти просто не могли знайти спільну мову.
Інший хлопчик скотився по математиці, і ніхто крім нейропсихолога не міг зрозуміти причину. Як виявилось, він не розпізнав вірно конструкцію «на осі Х», чуючи щось на кшталт «нася Х». Він просто не міг зрозуміти що хоче вчителька від нього, і всі математичні завдання не міг виконати лише з цієї причини.
А вчителька старших класів ділилась з психологом творами, які задала додому. Тема була проста: «Лев Толстой – письменник-баталіст». Однак діти чомусь принесли твори про рослини, фаталізм і лише частину про баталіста. Як виявилось, вчителька не записувала завдання, і тому у третини класу проявились їй особливості фонематичного слуху, коли вони почули «письменник-баталіст». Їх фантазія змінила останнє слово від «ботаніста» до «фаталіста».
Здавалось би, маленька деталь конструкції, яка може так сильно порушити весь розвиток дитини. Більш того, шкільна програма безпощадна до дітей з цим синдромом, адже в першому класі вони детально вивчають фонематичний аналіз слова. Дуже часто, подібні діти «розторможуються» і перестають нормально розрізняти слова. Тому дуже важливо займатись з дитиною в цей час вивченням слів по карточкам (де на карточках написані слова). Подібна практика дозволить дітям знати «початок і кінець слова» і впізнавати їх завжди, навіть після ретельного вивчення фонематичного розбору.
Звісно, що стосується дітей з грубими порушеннями – з ними необхідно займатись корекцією.
